У перспективному 14-річному комплексному дослідженні у Лос-Анджелесі (США, Каліфорнія) серед усіх 3182 пацієнток з раком молочної залози виявлено лише 31 жінку з силіконовими ендопротезами (при статистично очікуваних в популяції 49,2) (Deapen, 1997).
Досліджуючи можливий зв’язок ЗМ із злоякісними захворюваннями інших локалізацій, у ретроспективному епідеміологічному порівнянні 13 488 жінок після (в середньому через 13 років) естетичної ЗМ і 3 936 жінок після інших nластичних операцій встановлено, що загальний рівень смертності був нижче, ніж в популяції (Brinton, 2001). У 10 000 пацієнток з термінами спостереження до 29 років знайдено 12 випадків злоякісних пухлин мозку (у популяції ця частота становить 9,6; різниця, таким чином, статистично є малодостовірною (McLaughlin, Lipworth, 2004)).
Описано анапластичну великоклітинну лімфому в перипротезній капсулі через 9 років після ЗМ силіконовими імплантатами (Sahoo,2003). Анапластична великоклітинна лімфома – рідкісний вид раку (3% від усіх випадків не-Ходжкіна лімфом і 0.5% випадків усіх форм раку грудей), при якому уражаються Т-лімфоцити.
Серед жінок, кількість яких у всьому світі перевищує 11 мільйонів, які мають грудні імплантати, зафіксовано 98 випадків, при яких був поставлений діагноз анапластичної великоклітинної лімфоми. Менше, ніж у 10 осіб у рік у світі діагностується вперше дане захворювання.
Доведено (Lipworth, 2009), що лімфоми, незалежно від місця їх виникнення, ніяк не пов’язані з ЗМ: на матеріалі 5 довгострокових спостережень за 43 000 жінками протягом 37 років знайдено 48 випадків великоклітинної лімфоми не-Ходжкіна серед інших злоякісних захворювань (при очікуваній частоті у популяції 53,9).
Кінець ч. 2 з 3, далі буде..